стронглі рекомендед

By Iksite, 06.01.2014

стронглі рекомендед
Про одне з найголовніших шо відрізняє гуцулів від решти.
Написано, до речі, расовою гуцулкою, так шо ноль пиздєжа.
Не пошкодуйте часу — воно того варто.

http://academsmi.ru/ Image #2058284, 72.3 KB

20 комментариев

  1. Iksite:

    У нас гуцулів гуцули б’ють гуцулок

    У нас гуцулів гуцули б’ють гуцулок, своїх ґаздинь, вірних і недуже, перші з яких дістають більше й постійно через їхню ж таки надмірну вірність. Тому таких вже мало. Тому гуцули вже менше б’ють гуцулок.

    Гуцулка може, вміє і мусить все вміти: прясти, ткати, вишивати, обходити худобу, дітей, чоловіка. Копати грядки, садити буряки, брукву, картоплю, капусту, моркву, горох, біб, і всякі роздробиці. Громадити сіно, носити копиці, гнати самогон, а потім ним частувати до ранку п’яних кумів свого ґаздика.
    — Ий, пропадня би кі. Та кілько я маю боґарити твоїх п’їнюг. Поскликав суда всєку шантрапу. Понапиваєтиси тай виґоїти ші шош отутечки на свою ґовню. Кілько вами ґіґьо буде носити. Пропав би, моцив ни мав.
    — Та ми вже розходимоси. Ші кришечку. Та ігі бідо. Мужчіни так помогли. Шо я вигонити буду. Я шо біданка, ни можу людий приймити, єк ґазда, ци шо це за покаїні у цій хаті.
    — Я тобі отутечкі дітми клинуси, шо єкшо зараз ни випровадиш своїх колєґ шо до лабки з хати и ни дасте нам нарешті задрімати, то я буду отутечкі зараз опівночі ґвалту крічєти, аби чули усі люди. Най стурєютси. А витак заберуси геть й ни найдете мене ніде. Я тобі добре кажу.

    Робота ділиться на суто чоловічу для чоловіка й на універсальну для жінки. Гуцулка і косить вручну, коли чоловік десь світами, заграв чужими хатами; йде в ліс заготовити дров, коле, рубає, упрягає коня й возить волоком до хати.

    До бабської роботи чоловік і пальцем не торкнеться. Помити посуд, попрати, зварити їсти – найганебніше приниження, яке міг би ґазда зазнати у своєму житті. Тому – ні, ані дзінь. Тому то чоловіки й побоюються, якби жінка раптово вмерла перша, якби на них перейшла вся ця робота, за яку вони звикли казати: “Хіба то робота? Та я навіть гидую руки таким мастити.” Але й свою гуцулку ні за що не хочуть лишити на цім світі без себе, бо вона може на раз-два найти йому, своєму вже покійному мужу, заміну й отакої знеславити його добре ім’я навіть після його смерти.

    Що ж до подружньої вірності, то звісно, тут ніхто нікому її не береже, не зберігає й не приберігає: ні до, ні після, ані під час. Головне заводити любаса на стороні так, аби ніхто не знав і не здогадувався про його екзистенцію. Але так чи так: все рано чи пізно випливає і стає явним. А все через вихваляння любасика поміж людьми, що має ту і ту ґаздиню, того то і того то ґазди, пишну й солодку любаску, яка любить лиш його, а свого чоловіка в сраці має, з яким лиш бідує, і разом з ним лиш того, що одна ґаздівка, що вже багато всякого настарали разом, бо й діти ще не виросли, бо зрешти, хто його такого ворозкого буде витримувати крім неї дурної.

    Чоловік тоді немає що робити, бере й підкасує рукави й б’є свою челядину: б’є, відтеліпує, відсипає водою і знову б’є.

    Жінка також натренована у цій справі: з повним правом гаратає чоловіка каструлями, покришками від каструль, сіпає за волосся, копнякує, дає в морду, плює в очі, якщо той заграв із якоюсь лярвою і не одною. Отут вона вже від душі покаже свій норов і натуру гуцулки. Отут вже не на словах гуцул боїться своєї долечки, затуляється руками, ховає голову між колінами, звивається в клубок:
    — Та ти суко, коли вже накурваришси? Коли вже перестанеш гонитиси за чужими пиздами? Тобі одної мало?
    — Та, най сарака, не бий. Бигме це перший й послідний раз. Бирше ни буду. Аби’ми їзик усох, єкшо брешу.

    Про любаскування чоловіка жінка дізнається останньою. Часто дочки знають про походеньки свого тата, ретельно замовчують таку дрібничку від мами й десь в душі тішаться, що їхнього тата люблять в кожному селі гарні молодиці.
    — А шо. Шо мені до того. Я в то си ни мішєю. То мене ни обходит.

    Тато не говорить зі своєю дорослою, але ще неодруженою дочкою про її любовні справи, не втручається, не настановляє. Лише зрідка, коли доста п’яний може таки путнє слівце мовити:
    — Донечко, в твоєму віці мені страшно хотілоси. Я лиш собі сам знаю. Аби не в кожну дирку. Ти, сарака, сама собі знаєш, шо й до чого. Шо я буду пхатиси у твоє життє. Ти молода, файна, розумна, але, єк влюбишси, то мозок гет повністю вичурає. Гет дурієш на голову. Краше опасатиси цего. Бо я знаю нашу натуру й вилами ни спреш. Тай абес знала, шо я таки найбирше за тебе переживаю и кєжко журюси за твою долю.

    На набутках, весіллях, гуцулка має дивитися лише на свого чоловіка, данцувати лише з ним, а коли він запрошує до данцу іншу челядину, то смирно сидіти на боковій лавці й з невимушеною усмішкою спостерігати як той викручує свою куму у данці, а та шкіриться, близенько тулиться до ньог
    о й він щось сороміцьке шепче їй у вушко.

    Додому повертається гуцульська пара зі святкувань частенько, ні, таки завше, роз’ярена ревнощами, з криками, сварками, бійками біля плоту, перелазу, грюкотом дверей, з яких вилітають шиби, кросом навкруг хати – хтось за кимсь женеться, хтось когось наздоганяє, дає позавушників, обзиває, проклинає, клянеться і срати більше не сісти разом із такою біданкою, старчуком, курварем.
    — Тебе и волоком гляба було видти викігнути. Єкби я тебе ни взєла, єк суку, поперед себе, то ти, гонею, би задрулив из тов гоницев кудас на стайню або на обориг на сіно.

    І гуцул і гуцулка мають таку собі жилку до курварства. Тут нема що таїти, прибіднювати, а чи перебільшувати. Так є. Кажуть, було. Певно, й буде. Але гуцул й дотепер твердо стоїть на тому, що йому можна любаскувати з чужою жінкою і не одною, а його жінка не може бути з чужим чоловіком, ні з одним, ані раз.

    Та й добре ґаздівство тримається на доброму любаскуванні: всі любляться, всі задоволені, від того й тяжка робота від ранку до вечора йде гладко.

    Гуцул, що не любаскує, не б’є жінку, не вміє набуватися на набутках – белеґа, крайня біданка, такого не поважають, з таким не рахуються, такого не бояться, навіть його челядина (бо гуцул гуцула має боятися, остерігатися, відчувати силу й подекуди небезпеку один від одного.)

    Гуцулу має хотітися, його мають хотіти, а чи дійде до тієї справи – то вже таке. А “карпатські парижанки” палко й віддано любляться і з своїм гуцулом, і з любасами, бо “ гуцулки створені для любові”, і ні один з її любчиків вовік не здогадався б, що його любка має ще когось крім нього, якби у декого язики були коротші й ті пантрували, що в них перед хвірткою діється, а не там на плаю під копицею.

    © Люба-Параскевія Стринадюк

  2. Iksite:

    Ні. єто жізнь, вася.

  3. Bebcap:

    Опасное чтиво. Захотелось…

  4. Iksite:

    Це здорове бажання. Не відмовляйте собі.

  5. Gebalo:

    это юмор. А так да, чисто шовинистические взгляды. Да и рациональное зерно в таком поведении есть. Карпаты опасный регион.

  6. Iksite:

    Вибачте, я туй жию і не розумію, про яку небезпеку йдеться. Поясніть?
    Я був скрізь в Україні і на мій погляд Карпати — найцікавіший регіон, такий що найбільше зберіг етнічну автеничність. Вірмен Параджанов був шокований від цієї дичини, німці після його «Тіні забутих предків» відкрили у себе інститут вивчення гуцульщини. Тому що це унікальний і єдиний в сучасній Европі осередок діючого поганства, міксованого з християнством. Якщо до мене в гості їдуть хтось з російских друзів і просять «показати їм Україну», я починаю з того, що привожу їх в Карпати і в Чернівці. Це ламає всі їх стандрартні стереотипи про Україну просто об коліно. Всі ці уяви про усміхнених дівчат з віночками на голові, сало, м’яке північне фрікативне «г», бандерівців з фашистами, … що там ще — все летить під три чорти. Вони відкривають рота і тільки й можуть мугикати: «А пачиму нам єто нє показівали? Пачиму скрівали? Зачєм пугали?».

  7. Gebalo:

    москаль, головного мозга.

    1 — горы, температурный режим. Опасность лавин
    2 — количество еды и сложность ее добычи
    3 — низкий уровень систем сообщения, дороги в горах построить это да…
    4 — низкий технический уровень развития и низкий уровень образования

    Может стоит, включать иногда мозг, когда когда пытаешься анализировать жiзнь, вася? И да, данные тезисы справедливы для момента становления культуры. Если сравнивать казаков и гуцулов — уровень опасности регионов очень разный. В одном случае человек представлял угрозу. Второй — природа.

    P.S.
    Я украинец, родился на Полесье тут и вырос.

  8. Iksite:

    Перепрошую, шановний, але коли ви згадали про свої «шовіністичні погляди» і повїязали з ними ствердження, що «Карпати є небезпечним регіоном», мої недолугі мізки зробили єдиний можливий при застосуванні такої конструкції висновок — що йдеться про місцеве населення, аж ніяк не про географію, їжу чи інфраструктуру. Адже «Шовінізм — це ідеологія, яка пропагує національну перевагу однієї нації над іншими і обґрунтовує «право» на дискримінацію та пригнічення інших націй«. Але ви збагатили мене досвідом — виявляється можлива дискримінація з боку рівнинноі місцевості (Полісся) гірскої (Карпати). Гм…
    P.S. А ви такі маєте рацію щодо небезпеки з боку місцевого населення. Якщо демонструвати в Карпатах будь які «шовіністичні погляди» і категоричне несприйняття іншої думки, можна раптом дістати топірцем по освіченій голові. По можливості уникайте цього.

  9. Ytiere:

    Дорогой Киселев! Батюшка, ясно солнышко! Ну что, съездила я в эту вашу Европу. Еще раз. Но нынче уже осознанно, ведомая вашим ученьем. Глаголом вашим мудрым. Ибо стыдно, батюшка, стало, что в прошлые разы всё диву давалась, как люди в Европах этих сраных живут. И сама жила, науки постигала, и все мне там нравилось (токмо по душе широкой славянской скучала, знамо дело). Но теперь вижу — все х*ня, и пчелы тоже, и как же жестоко я ошибалась все эти годы.

    Кризис, собака, не пожалел никого. На Елисейских полях очереди в рестораны, как у нас в перестройку. На Новый год фейерверка нет, а люди на улице все равно радуются, обнимаются. Улыбаютсядруг-другу белыми, еще докризисными зубами. Хотя как-же без фейерверка-то можно-то? Чему радоваться? Неположено. Причем незнакомые люди обнимаются, песни вместе поют. Растлевают друг-друга значит. За неимением Артемовского, Моет Шандон из горла хлестают. Кто побогаче — пластиковыми стаканчиками разжился, но таких мало, как мало натуралов во всей старушке-Европе. Остальные — бабушкин хрусталь на улицу повытаскивали. И прям под Триумфальной аркой шампанское в бокалы разливают и пьют. А милиция рядом ходит и смотрит понимающе — не гоняет. Жалко же. Народ-то. Спивается. Мое Шандоном.

    Самое страшное, батюшка, это конечно, очереди в музеи. Вот как обнищал народ парижский — заняться больше нечем. По городу рекламируют выставки современного исскуства. Ибо президентских елок и ирины аллегровой в этом году не будет — дефолт.

    И вот стоят бедные хранцузы в очередях в эти бессмысленные музеи. На Фриду Кало по несколько часов в очередях мерзнут. На Родена. На Ван-Гога этого сумасшедшего. Хоть бы им уже Купание красного коня показали, а то жалко же людей, нищие душой же совсем.

    На охрану бабла нехватает, на заборы бабла нехватает! Вот так идешь мимо парламента или резиденции президента там, и ни тебе метрового забора, ни колонны беркута или хотя бы ВВ-шников плешивых.

    Ужаснувшись, поехали мы в Испанию эту дефолтную. По автобанам этим ровным со скоростью 130 км в час. Искали-искали родных глазу ГАИшников — не нашли. На взятки-то денег нет у народа. Вместо гаишников — бездушных радаров понатыкали. А радар-то, он че? Разве он стопанет тебя из-за кустика? разве он подплывет к тебе неспешно, побулькивая брюшком? Разве козырнет лениво и вопросительно: «сержант Петренко, нарушааэм?». Разве, потянувшись за соткой, словишь на себе хитрый понимающий взгляд усатого железного радара? Нет! Причем даже последнюю радость — адреналин неизвестности у народа отобрали: за 500 метров до радара большие знаки висят — радар, мол, сбрасывайте скорость, чтоб мы вас не штрафанули. Потому что цель — не штрафануть, а именно чтобы скорость сбросили и не расшиблись на опасном повороте (где вообще-то, должен стоять наш гаишник!!) Тьху. Европа.

    И тут, в Испании, опять подивились, батюшка, вашей прозорливости. Всюду вы были правы. Безработица, что сказать. Потому люди здесь нещадно бухают по ночам — в барах яблоку негде упасть: и стоймя стоят в барах испанцы, и на улицах за столикам сидят.

    Пьют при этом, вино не импортное, а собственного производства. Испанское, значит. Ну или ближайших соседей — французское там, итальянское. На растаможку молдавского портвейна у загнивающей Европы денег нет.

    Испанское пиво тоже пьют. Оно в барчике в центре стоит например 1.50 евро (15 грн) за 0.33 мл. Вот так вот дешево. Ну правильно, люди-то безработные, поувольняли многих. А пособие по безработице всего-ничего: каких-то жалких 700-800 евро в месяц. То ли дело у нас, в Украине! Людям, потерявшим работу у нас плотют куда больше 8000 грн. Я же правильно транслирую ваши тезисы, о сенсей?

    12 часов ночи. Под церковью святой Марии стайки испанских детишек гоняют в футбол. С родителями. Укладывать их никто не собирается. Гегемония детей — позор бесхребетных родителей, сталинананихнет! Любуясь большеглазыми детишками, гоню надоедливую мысль о европейских педофилах, котрые, как мы помним из ваших посланий, окопались именно в ЕС. Оглядываюсь, проверяю, не дрочит ли кто поблизости. Нет, все тихо. Выдыхаю, успокаиваюсь, но тут же начинаю думать о гейском нутре всея ЕС: о том, каким таким волшебным образом обнищавшие гейспанцы производят на свет такое колличество маленьких гейспаничиков. Невесть как появившиеся на свет детишки начинают вгонять меня в когнитивный диссонанс… Но нет! Я помню ваши мудрые слова — это бесы европеския испытуют мою веру! Гоню любые связанные с логикой мысли подальше, и включаю мантру-рефлексию: «кризис в ЕС, кризис в ЕС, кризис в ЕС».

    А
    втопроизводство в упадке. Обанкротившееся правительство строит дорожки для велосипедистов. Светофоры для велосипедистов ставит — отвлекает внимание электората от проблем насущных. Для тех, кому даже на велики поганых евров нехватает, понаставили под аренду электромобилей. Подошел, от розетки отключил, и поехал. Наша знакомая пара, например, может и рады бы продать хотя б одну из своих четырех машин, но даже не думают об этом, капиталисты проклятые. Вместо этого, сгоря покупают в довесок еще два мотоцикла, каждый из которых у нас бы стоил под 6 000 евро, а у них стоит меньше 3 000. Ну кризис, что сказать!

    Свирепые гаишники нещадно штрафуют неправильно припарковавшегося мужчину. Машина дорогая — мерседес. У нас-то, конечно, машины покруче будут, но не в этом суть. Штрафуют же, ироды! И вся улица наблюдает, даже охранники из бутиков повыскакивали. Народу вдиковинку факт штрафования. Люди здесь жмутся штрафы платить, потому паркуются правильно.

    У входа в парк стоит железный аппарат с рулонами пакетов для какашек выгуливаемых собачек. (Да, европейцы, они не гордые, они своим собачкам срать где попало не дают. Ну, душа не широкая же, не размашистая) На аппарате, со свойственным испанцам юмором, нарисовано, как пользоваться пакетами. Комиск из четырех картинок: 1 — вот так берешь пакетик, 2 — вот так рукой в пакетике берешь какашку, 3 — вот так выворачиваешь пакетик (о чудо! какашка оказывается внутри!), 4 вот так пакетик с какашкой выбрасываешь в урну. Стоп, а где же прорезь для евро? куда платить? Никуда, — басплатно. У нищих европейцев нет бабла на пакетики для фекалий. Кризис.

    Но совсем горько мне стало сегодня вечером, когда я увидела воплощенную квинтэссенцию их умирающей Европы и нашей россоссиссийской души.

    Центр Сан-Себастьяна. Мокрый мужчина в гидрокостюме шагает босиком по мостовой. Улыбается глупой счастливой улыбкой. Загружает серф-доску в багажник своего «рено», садится и уезжает в закат. А я, со слезами на глазах, смотрю вслед уносящемуся внедорожнику и всей шириной своей русской души, думаю: бедный, бедный красивый испанский серфер, у него нет денюжки даже на обувь.

    Засим, батюшка Киселев, челом бью. На Русь родимую тянет, но не сильно. Больно любо мне смотреть, как загибается-заганивает запад в отсутствие сильных бояр с мощною десницей, аки наши-родимыя. Как мельчают, как скукоживаются пида*расы еуропеския без идеи русской — без души широкой. Посему, батюшка, побуду здесь еще, в странах бедных заморских. Позлорадствую.

  10. Gebalo:

    Как это мило

    згадали про свої «шовіністичні погляди» — интересно, это вы просто знакомое слово встретили, не зная всех возможных значений или это я ошибся с уровнем образования? Не большая цитата. Думаю на русском языке, для Вас не будет сложно понять что написанно.

    Мужской шовинизм — это наиболее распространенная форма сексизма (сексизм — социальные стереотипы, убеждения и верования, утверждающие превосходство одного пола над другим и тем самым обосновывающие социальное неравенство мужчин и женщин). А феминизм — теория равенства полов, лежащая в основе движения женщин за достижение равноправия. Таким образом, никак нельзя утверждать, что мужской шовинизм и феминизм — антонимы. Образно говоря, шовинисты считают, что «все бабы — дуры, их место на кухне», а феминистки — что мужчины и женщины равны, и не стремятся унизить мужчин или лишать их каких-либо прав.

    Шовинизм — это агрессивная идеология национализма. В армии Наполеона был солдат по имени Шовинэ, который пропагандировал, что самое лучшее и хорошее в мире только французское. С тех пор понятие шовинизм и стало нарицательным.

    Мы же обсуждали гуцулов, которые «Робота ділиться на суто чоловічу для чоловіка й на універсальну для жінки. Гуцулка і косить вручну, коли чоловік десь світами, заграв чужими хатами; йде в ліс заготовити дров, коле, рубає, упрягає коня й возить волоком до хати. До бабської роботи чоловік і пальцем не торкнеться.» И так же: «І гуцул і гуцулка мають таку собі жилку до курварства. Тут нема що таїти, прибіднювати, а чи перебільшувати. Так є. Кажуть, було. Певно, й буде. Але гуцул й дотепер твердо стоїть на тому, що йому можна любаскувати з чужою жінкою і не одною, а його жінка не може бути з чужим чоловіком, ні з одним, ані раз.«

    И наверное я с вами соглашусь, что мои шовинистические взгляды на жизнь будут касаться только одного — не образованное быдло должно находится в стойле, как на восточной украине, так и на западной.

    P.S.
    Советую Вам больше читать и развивать свой кругозор, и забыть о проблеме, что маленькую, но гордую Боковину кто-то хочет уничтожить либо захватить.

  11. Iksite:

    Так, з рівнем освіти ви трохи помилились. Приділіть увагу початковій. Аби і в подальшому мати змогу спілкуватися зверхньо і в повчальному тоні і не потрапляти в незручне становище, коли неосвічена бидлота робила би вам зауваження щодо вашої російскої мови — перед відправкою тексту перевіряйте його хоча б у Word’i. Або також ще щось почитайте, крім «Чук и Гек», «Мальчиш-Кибальчиш» і тої…, синенької…, третьої.

    Я зустрів ще кілька знайомих слів, які слід писати так:

    Небольшая цитата…
    что написано…
    необразованное быдло…
    в Восточной Украине…
    в Западной (Украине)…
    но гордую Буковину…

    Можете не дякувати. З святом вас. Христос ся рождає!

  12. Atrite:

    ещё неплохо бы поинтересоваться значением слов «стёб», «сарказм» и «небыдло». Например, «Небыдло — подвид быдла, в силу ряда субъективных причин не считающий себя таковым. Отличается уверенностью в своей явной богоизбранности и в определенном превосходстве над остальными (хотя 99% небыдла в лучшем случае превосходит только своего соседа алкаша, и то — далеко не факт что)» http://lurkmore.to/%D0%9D%D0%B5%D0%B1%D1
    А напоминать столь высоко образованному о правильном написании слов с частицей «не» и о прочих досадных ошибках? Нет, не отважусь.

  13. Gebalo:

    Когда аргументов нет, в ход идут орфографические придирки. Все ок, не парься.

  14. Gebalo:

    Когда аргументов нет, в ход идут орфографические придирки. Все ок, не парься.

  15. Gebalo:

    А по сути есть что-то сказать?

  16. Atrite:

    аргументов-то полно, но Вам к ним надо ещё и длиннейший список литературы для самообразования приложить. Извините.

  17. Iksite:

    О, Art’o, це добре, що ти зайшла. Дивись, що я тобі приніс:

    http://academsmi.ru/ Image #2058783, 300.2 KB

    «Дідо Иванчік» — роман репресованого письменника і активного громадського діяча Гуцульщини Петра Шекерика-Доникового, який протягом багатьох десятиліть уважався втраченим, прийшов до читача через 67 років. Він доступно і правдиво відображує духовний і матеріальний світ гуцулів. У ньому показано взаємостосунки, боротьбу людини і природи, злих і добрих сил, зіткнення двох релігій — язичництва і християнства.

    Роман засвідчує про автора, як талановитого майстра слова, котрий вміло користується гуцульською говіркою. У книжці збережено особливості його мови, правопису та пунктуації.

    «Рік у віруваннях гуцулів» це частина творчого доробку Петра Шекерика -Доникового, надрукованого у 10-30 роках минулого століття у тогочасній періодиці, наукових збірниках НТШ та в «Калєндарях гуцулских» за 1935, 1937, 1939 роки.
    Ці етнографічні розвідки, легенди, оповідання і статті правдиво і доступно відображають духовний і матеріальний світ гуцулів. У них показані історичні події, традиції через взаємостосунки, боротьбу людини і природи, добрих і злих сил, взаємоєднання двох релігій — язичництва і християнства.

    Ці книжки можна купити в оригіналі лише у Косові і, кажуть, що вони ще бувають в Ів.Франківську в магазині «Букініст». Дуже раджу почитати. Пам’ятаєшь у Параджанова те дике дійство над тілом покійного Івана, від якого у іноземців і «освічених» українців від жаху зупиняється подих? «Рік у віруваннях» відкриває світ гуцулів кін.19-20 ст., є опис ігор при покійнику і всяке-таке…
    А «Дідо Иванчік», без словника гуцульських термінів, можливо буде важко зрозуміти… Я саме зараз його читаю, не можу відірватися. Твоя філологічна душа буде в екстазі!

    Клацні на посиланні і скачай собі — я спеціально залив іх у файлообмінник:

    «Дідо Иванчік»
    http://rusfolder.com/39388661

    «Рік у віруваннях гуцулів»
    http://rusfolder.com/39388662

    Всім, хто любить Україну також стронглі рекомендед. Не пошкодуєте!!!

  18. Atrite:

    Дякую, тепер будемо тішити свої філологічні душі та гуцульську Зваричеву.

What do you think?

Добавить комментарий